Українська національна кухня (список страв) — Вікіпедія

Перелік кулінарних страв української кухні відповідно змісту книг-збірників української національної кухні.

Зміст

• 1 Салати
• 2 Рибні закуски
• 3 М’ясні закуски
• 4 Борщі
• 5 Кулеші й кулешики
• 6 Капусняки
• 7 Свинина
  • 7.1 Яловичина і телятина
• 8 Джерела

1. Батончики із сиру
2. Биточки з баклажанів
3. Буряки з хріном
4. Жульєн із грибів
5. Закуска з баклажанів по-домашньому
6. Закуска із сиру по-верховинськи
7. Закуска із сиру по-ужгородськи
8. Закуска із сиру шкантна
9. Закуска овочева хустська
10. Кульки із сиру
11. Паштет із квасолі
12. Перець, фарширований сирковою масою
13. Помідори, фаршировані яйцем і сиром
14. Салат «Здоров’я»
15. Салат «Полонининський»
16. Салат гострий
17. Салат з картоплі та стручкової квасолі
18. Салат з огірків по-закарпатськи
19. Салат закарпатський
20. Салат зелений по-закарпатськи
21. Салат зимовий
22. Салат із буряків
23. Салат із зеленого горошку
24. Салат із квашеної капусти і грибів
25. Салат із овочів по-карпатському
26. Салат із редиски
27. Салат із стручкової квасолі
28. Салат із цвітної капусти
29. Салат картопляний із грибами
30. Салат картопляний по-мукачівськи
31. Салат літній
32. Салат мукачівський
33. Салат осінній
34. Салат сезонний
35. Салат ужгородський
36. Сир смажений
37. Хрін з буряком

1. Закуска апетитна
2. Оселедець по-домашньому
3. Рулет рибний
4. Рулет рибний заливний
5. Руслики
6. Щука фарширована

1. Грудинка фарширована по-верховинськи
2. Закуска закарпатська
3. Рулет верховинський
4. Рулет дієтичний
5. Рулет домашній
6. Рулет з ковбасою
7. Рулет з омлетом
8. Рулет із грибами
9. Рулет курячий
10. Рулет ужгородський
11. Сало перчене

1. Борщ волинський
2. Борщ волинський з грибами
3. Борщ галицький
4. Борщ гетьманський
5. Борщ з вушками
6. Борщ з вушками (Галичина)
7. Борщ з качкою і яловичою грудинкою
8. Борщ з консервованою квасолею і салом
9. Борщ з потрухами
10. Борщ зелений український
11. Борщ зі свинячої грудинки з буряком
12. Борщ із бурячиння з сушеними грибами
13. Борщ із бурячиннями (літній)
14. Борщ із грибами
15. Борщ із грибами і чорносливом
16. Борщ із квасолею
17. Борщ із сушеними грибами і вушками
18. Борщ із сушених овочів
19. Борщ із шпинатом і щавлем
20. Борщ київський
21. Борщ криворізький холодний
22. Борщ львівський
23. Борщ полтавський
24. Борщ по-хмельницьки
25. Борщ роменський холодний
26. Борщ селянський
27. Борщ український
28. Борщ український з м’ясом
29. Борщ український з м’ясом і пампушками
30. Борщ холодний буряковий
31. Борщ холодний з квасолею
32. Борщ холодний м’ясний
33. Борщ холодний по-дніпропетровськи
34. Борщ холодний по-полтавськи
35. Борщ чернігівський
36. Холодник

1. Кулеша по-гуцульски
2. Кулешик з гарбуза
3. Кулешик з йоржів
4. Кулешик із картоплі
5. Кулешик із печінки
6. Кулешик із цвітної капусти
7. Кулешик квасолевий
8. Куліш з грибами
9. Куліш із раків
10. Куліш із салом
11. Куліш пшоняний
12. Огірочник
13. Огірочник квасолевий

1. Капусняк грибний по-гуцульськи
2. Капусняк з грибами
3. Капусняк з кашею
4. Капусняк з квасолею
5. Капусняк запорізький
6. Капусняк український

1. Битки по-українськи
2. Біґос зі свинини
3. Варене порося з хріном
4. Верещака
5. Душенина з капустою
6. Душенина з овочами
7. Душенина з помідорами і солодким перцем
8. Душенина з цибулею
9. Завиванець зі свинячої грудинки
10. Завиванець із м’яса свинячої голови
11. Завиванець із поросяти
12. Завиванець по-полтавськи
13. Кендюх
14. Ковбаса домашня
15. Крученики волинські
16. Крученики з гречкою
17. Крученики зі свинини фаршировані грибами
18. Крученики по-житомирськи
19. Печеня по-житомирськи
20. Полядвиця
21. Помідори зі смаженим салом
22. Порося заливне
23. Порося смажене фаршироване
24. Порося фаршироване святкове
25. Порося, смажене з гречаною кашею (I варіант)
26. Порося, смажене з гречаною кашею (II варіант)
27. Сало варене з часником
28. Свинина з чорносливом
29. Свинина тушкована з капустою і яблуками
30. Січеник з картопляною начинкою
31. Січеник з начинкою з гречаної каші
32. Смаженина
33. Смаженина зі свинячої шиї
34. Шпундра

Яловичина і телятина[ред. | ред. код]

1. Біґос із яловичини
2. Галушки з печерицями
3. Голубці з м’ясом по-українськи
4. Душенина з баклажанами
5. Душенина з грибами
6. Душенина з цвітною капустою
7. Душенина зі сметаною
8. Душенина селянська
9. Завиванець з овочами і яйцем
10. Завиванець із яловичини з омлетом
11. Завиванець із яловичини зі шпиком і морквою
12. Завиванець із яловичини, фарширований грибами
13. Запіканка з яловичини й картоплі
14. Запіканка м’ясна з печінкою і пшоном
15. Зрази з грибним фаршем
16. Кабачки, фаршировані лівером і гречаною кашею
17. Ковбаса з печінки і гречаної каші
18. Ковбаски «Полтавські»
19. Крученики волинські
20. Паштет з яловичої печінки
21. Печеня домашня по-українськи
22. Помідори з начинкою з ліверу і гречаної каші
23. Січеники «Аматорські»
24. Січеники з печінки
25. Січеники по-полтавськи
26. Січеники по-шевченківські
27. Смаженина з грибами
28. Смаженина по-домашньому з картоплею
29. Смаженина по-черкаськи
30. Язик з родзинками
31. Яловичий холодець
32. Яловичина з грибами по-любительськи
33. Яловичина по-донецьки
34. Яловичина по-сільському
35. Яловичина, тушкована зі шпиком і картоплею

• Безусенко Людмила Мирославівна (редактор-укладач). Зміст // Українська національна кухня. — Україна, Донецьк : Сталкер, 2002. — С. 287. — (Кулінарія) — 2500 прим. — ISBN 966-596-462-3.

Традиційні страви української кухні

Їжа — не менш складна наука, ніж фізика або хімія. — Гордон Рамзії

Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво. Тому цим здобутком треба пишатися і не забувати. Рецепти страв, які використовували українки тисячі років тому, дійшли до сучасників майже у незміненому вигляді. Вчені стверджують, що з давніх-давен основною їжею українців були хліб та каша, оскільки найдавніша культура на теренах України –

жито. Технологія приготування хліба суттєвих змін не зазнала. Хліб готувався з пшеничного, житнього, ячного або іншого борош­на, часто змішаного разом. Тісто вчинялося, кисло. Для вчинення використовувалися шишечки хмелю, відомого з сивої давнини. 
 
Значне місце в харчуванні наших предків здавна займала й риба, серед якої слід назвати коропа, ляща, осетра, сома, вугра, лина, піскаря, щуку. Вживалась в їжу також ікра риб. Карасі в сметані або з медом, лящі з хріном і яблуками, фарширована щука, лини з капустою, два різновиди юшки – щерба та щучина вважаються найпопулярнішими рибними стравами українців.

Без капусти пузо пусте. (с) народ

З городніх овочів використовували: капусту (свіжу і квашену), буряки, редьку, моркву, огірки, гарбузи. Як приправу до страв використовували місцеві пряно-смакові рослини — хрін, цибулю, часник, кріп, щебрушку, кмин, аніс (ганус), м’яту, калган, а також привізні з інших країн — перець і корицю (цинамон).

Серед солодких страв нам були відомі: кутя з медом, кутя з маком і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом і горіхами, юха з сушених яблук, слив та вишень (узвар), що мали тривалий час також обрядне значення. З малини й журавлини варили узварець.

 
Аби пшоно, каша буде.(с) народ

Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.(с) народ

Найбільш поширеними на території України були варені борошняні та круп’яні страви. Одна з найдавніших слов’янських страв мала спільну назву “ каша”. Каша вважалася символом продовження роду – це обрядова страва на родинах, хрестинах. Щоправда, у прадавнину каша готувалася не з круп, а з борошна і була основною їжею. Щодо способу приготування, то це було варіння, причому він стосується всіх продуктів харчування. Тушкування, печення та смаження почали використовувати пізніше.

З крупою варили і рідкі страви – юшки або крупники. Готували крупники на м’ясній юшці або на воді – залежно від сезону й достатку господаря. У рідину засипали гречану, перлову чи пшеничну крупу так, щоб готова страва мала консистенцію дуже рідкої розмазні. Деколи для калорійності додавали картоплю. Заправляли смаженою на олії чи салі цибулею, для смаку додавали коріння петрушки, моркви, пастернаку, зелень кропу та петрушки. 

До юшок з крупами можна віднести і одну з найбільш розповсюджених українських страв – куліш. Його легко було готувати і в домашніх, і в польових умовах, і в дорозі. Промите пшоно засипали у казан з киплячою водою, до смаку додавали 1–2 картоплини, сушену тараню або шматок м’яса (навіть солонини). Готовий куліш затирали салом з цибулею або часником.

ТОП-10 страв української кухні – COMA

Не секрет, що українська кухня популярна у всьому світі. Українська національна кухня відображає характер нашого народу: вона щедра й любить всього побільше. Особливості української кухні, це широке використання свинини, таких овочів, як помідори, баклажани, цибуля, виробів з пшеничного борошна. Повірте, кожна страва української кухні заслуговує добрих відгуків! А як може бути інакше? Щедре сонце країни і добрі звичаї місцевих кулінарів зробили свою справу.

 

Червоний борщ

Справжній український борщ у вас вийде, якщо ви маєте в своєму арсеналі свіжі смачні продукти. Вам знадобляться м’ясо, капуста, картопля, буряк, морква, томатна паста, сало, часник, цибуля, зелень, сіль, перець. Також – квасоля, якщо ви вирішили приготувати борщ український з квасолею, і мука для галушок, якщо запланований український борщ з галушками.

Приготування українського борщу починається з бульйону, для нього підійде свинина, яловичина, курка. Оптимальний вибір для українського борщу – свинячі реберця. Овочі, крім картоплі, нарізають соломкою і тушкують. Окремо додаємо в бульйон сиру капусту, адже без неї не вийде справжнього борща. Останній штрих – це шматочок сала з часником.

 

Сало

Соковите і апетитне, сало є одним із найбільш калорійних м’ясних продуктів. При цьому хоча б кілька скибочок лікарі рекомендують включати в свій раціон навіть тим, хто ревно стежить за своєю вагою. Вся справа в унікальному наборі корисних речовин, що містяться в ньому. І, звичайно ж, щоб отримати їх в повному обсязі, важливо правильно обрати рецепт засолювання сала. Крім того, від нього безпосередньо залежатиме не тільки смак страви, а й те, скільки воно буде зберігатися.

Хоча, справедливості заради, потрібно сказати, що зазвичай цей продукт в холодильнику не залежується.

 

Холодець

Це – одна з найкращих український страв, яку можна спробувати. Він трохи гострий, з часником і без желатину. Щоб приготувати холодець по-українськи, потрібно взяти домашню курку і яловичину на кістці. Свинину в нашому рецепті української кухні ми не використовуємо. Втім, український холодець можна готувати і зі свинячої ноги, але з іншим складом компонентів.

У цьому ж рецепті з яловичини і домашньої курки, сільський холодець чудово ріжеться і при подачі на стіл відразу не тане. Особливість холодцю по-українськи полягає в тому, що готується він довго і виходить його зовсім небагато, але за рахунок такого методу приготування, він дуже і дуже смачний!

 

Сирники

Ніжний сирний смак в поєднанні з найнесподіванішими інгредієнтами, що формують оригінальні начинки, не зможе повторити жодна страва. Безперечна перевага сирників – швидке приготування з продуктів щоденного вживання. Ця страва знайома, мабуть, більшій частині населення нашої країни ще з часів дитинства, коли ароматні бабусині сирники апетитною гіркою височіли на святковому столі. Сирники ідеальні в поєднанні зі сметаною і гарячим запашним чаєм. Страву прийнято подавати в гарячому вигляді, проте рецепт приготування сирників передбачає також їх вживання у холодному вигляді.

Кожна господиня за своїм смаком може вибирати кисло-солодкі, солодкі і навіть гострі соуси для того, щоб перетворити сирники на родзинку свого столу.

 

Голубці

Традиційно голубці готують з використанням фаршу з яловичини, змішаного з рисом. Проте начинку можна вибирати, виходячи зі своїх смакових переваг. У різних будинках можна зустріти голубці з куркою, бараниною, овочами, картоплею або рибою. Хтось вважає за краще просто відварити ці “кишеньки з капусти” в підсоленій воді, хтось тушкує їх в томатному соусі з додаванням моркви і болгарського перцю. Який би рецепт приготування ви не вибрали, варто прислухатися до кулінарних порад, ефективність яких перевірена часом. Так ваші голубці вийдуть акуратними і смачними.

 

Вареники

Вареники – улюблена домашня борошняна страва у наших регіонах. Вони в тому чи іншому вигляді присутні у всіх слов’янських кухнях, а в українській служать однією з візитівок, і навіть неодноразово оспівані в національних літературних джерелах. Вареники бувають дуже різними, і їх вигляд, смак і консистенцію багато в чому визначає тісто, з якого вони виготовлені. Їх можна зліпити з простого або заварного тіста.

Саме вареничне тісто на кефірі або будь-якому іншому кисломолочному продукті найчастіше використовують для приготування справжніх українських вареників з різними начинками – сиром, картоплею, капустою, м’ясом, а також легендарних вареників з вишнями та іншими ягідними начинками.

 

Деруни

Якщо хочете потішити своїх близьких незвичайною стравою, приготуйте їм смачні деруни. Це рум’яні і пишні картопляні оладки, які зверху покриті хрусткою скоринкою. А всередині вони соковиті й ніжні. Їх швидко і легко готувати. Традиційно ця страва готується з тертої сирої картоплі з додаванням цибулі, часнику і яєць. Існують різні рецепти – з грибами, сиром і фаршем.

Головне, що технологія приготування дуже проста: натерти картоплю і перемішати всі інгредієнти.

 

Котлети по-київськи

Дуже популярна страва в усьому світі. І, незважаючи на те, що назва вказує на приналежність до української кухні, історій її походження досить багато. Наприклад, французький варіант, в якому авторство належить Ніколя Апперту. Є й версія про першу появу її в петербурзькому Новомихайлівському клубі. Однак вважається, що додаванням масла вона зобов’язана все ж таки київському рестораторові. Його ж ідеєю було залишити котлету на кістці, тим самим імітуючи ніжку курки.

У класичному варіанті страва складається з відбитого філе курки з маслом всередині. Спочатку масло вбивали у філе молотком, пізніше його спочали просто загортати у котлетки.

 

Гречаники

Страва з’явилася в українській кухні порівняно недавно, причому в різних і несподіваних варіаціях. Головний її інгредієнт – це варена гречана крупа, сформована в котлету разом з м’ясним фаршем. Гречаники – чудовий, швидкий варіант другого, який прекрасно поєднується з овочевим соусом або гарніром.

Такі м’ясні котлети з гречкою виходять дуже м’які і соковиті. Їх можна просто посмажити або тушкувати в томатному або томатно-сметанному соусі. Так смак стає ще більш насиченим.

 

Бігос

Бігос – насправді перлина польської кухні, хоча його національність оскаржують і литовці, і білоруси, і українці, які також дуже люблять готувати симфонію з тушкованої капусти, копченостей і грибів. Рецептів бігосу існує стільки ж, скільки й борщу, і кожна господиня нахвалює свій. Страву готують з квашеної і свіжої капусти, додають солоні, сухі або свіжі смажені гриби, іноді замість свинини беруть птицю.

Найчастіше його готують після великого застілля, коли залишається кілька сортів ковбаси, шинки і м’яса.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Традиційні страви — Українські традиції

Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура  ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові — коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше — м’ясо. У щоденному побуті м’ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м’ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка…

Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим розмаїттям овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша. Любили українці також різноманітні страви з яєць, особливо — яєчню із салом і ковбасою.

Оскільки в Україні домашнім вогнищем здавана була вариста піч, то наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які возили сіль з Криму й Приазов’я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову пічечку — кабицю і готували в ній традиційні страви — куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.

Багато зі страв української кулінарії набуло етнічної символіки, яка визначалася насамперед через усвідомлення українцями окремих страв як своєрідного коду національної культури, вписаних в систему етнічної історії. Вони розумілися ними і як зразки найвищих досягнень власного кулінарного мистецтва. 

Кожна страва на сайті подається з коротким описом, історією та рецептами приготування.

 

Особливості української кухні

Ми із задоволенням смакуємо гамбургери, піцу і солодкі французькі макаруни. Та погодьтеся, що любов до борщу і вареників – просто у крові українця. Чому нам до вподоби саме це, а не інше? Та яка історія формування нашої традиційної кухні? Спробуємо розібратись, зрозумівши головні особливості українських національних страв.
  Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво. Українська кухня складалася протягом віків і з давніх часів відрізнялася різноманітністю страв, високими смаковими і поживними якостями.

Літописи та інші писемні пам’ятки, а також археологічні розкопки, свідчать про багатство і різноманітність їжі, яку споживало населення Середньої Наддніпрянщини в період Київської Русі. Крім продуктів переробки зерна і різних овочів, до «меню» входило м’ясо свійських тварин (свиней, овець, кіз, корів, телят) і птиці (курей, гусей, качок, голубів, тетеревів і рябчиків). З диких звірів найчастіше вживали для харчування диких свиней (вепрів), зайців. З городніх овочів використовували свіжу й квашену капусту, буряки, редьку, моркву, огірки, гарбузи. Це був початковий період формування української національної кухні.

У наступні періоди асортимент урізноманітнюється. Деякі страви (наприклад, борщ) стають традиційними. Цікаво, що тоді для української кухні характерним є вживання крові забитих тварин і виготовлення з неї кров’яних ковбас – кров’янки. Любили українці мед та виготовляли з нього найрізноманітніші напої: безалкогольні та хмільні.

Отож, українська національна кухня має свої характерні риси, які істотно відрізняють її від інших:

1. «…Любив козак дівчину і з сиром пироги»

vsviti.com.ua

Важко знайти іншу кухню, в якій пироги відігравали б таку роль, як в українській. Широкому поширенню пирогів, безумовно, сприяла піч. Це домашнє вогнище якнайкраще пристосовано для випікання пирогів. Найдавніші — це пироги з прісного тіста. Але й дріжджове тісто з’явилось в Україні дуже давно. Існує думка, що воно прийшло до нас від скіфів-орачів.

2. Варимо, а не смажимо

Переважання варіння і тушкування над смаженням, соління — над коптінням. Як відомо, основний спосіб термічної обробки харчових продуктів залежить від конструкції домашнього вогнища. В Україні це було вогнище закритого типу — вариста піч. Тому тут переважно готували варену, тушковану і печену їжу.

Таким чином виробилися своєрідні смакові стереотипи й звичка до вареної, тушкованої та печеної їжі. Навіть чумаки, які возили сіль із Криму й Приазов’я, та запорізькі козаки в походах робили в землі тимчасову пічечку\кабицю і готували в ній традиційні страви: куліш, кашу, лемішку, галушки. Навіть з упольованої дичини вони переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.

3. Цибулька та часничок

§ 3. Українська національна кухня

Українська кухня створювалася протягом багатьох віків, тому вона певною мірою відбиває не тільки істо­ричний розвиток українського народу, його звичаї і сма­ки, а й соціальні умови, природні та кліматичні особли­вості, в яких перебував український народ у процесі сво­го історичного розвитку.

Літописи та інші писемні пам’ятки, а також археоло­гічні розкопки свідчать про багатство і різноманітність їжі, що споживалась населенням Київської Русі. Крім продуктів переробки зерна і різних овочів (капусти, ріпи, цибулі, часнику), до складу їжі входило м’ясо свій­ських тварин (свиней, овець, кіз, корів і телят) і птиці (курей, гусей, качок, тетеревів і рябчиків). З диких зві­рів найчастіше вживалися для харчування дикі свині (вепри), зайці, олені, лосі, косулі та ін., що добувалися полюванням. Є також відомості про вживання молока, коров’ячого масла і сиру.

Значне місце в харчуванні наших предків здавна зай­мала і риба, серед якої слід назвати коропа, ляща, осет­ра, сома, вугра, лина, піскаря, щуку, в’язя. Вживалась в їжу також ікра різних видів риб.

Приготування їжі як певна майстерність виділилось в окрему спеціальність при княжих дворах і монасти­рях. Так, уже в XI ст. у Києво-Печерському монастирі серед ченців було кілька кухарів. Кухарі були також і в багатих родинах.

У сільському господарстві з’являються нові культу­ри. Збільшуються посіви гречки, яка була завезена з Азії ще в XI—XII ст., але не мала досі господарського призначення. З гречки почали виробляти крупи і борош­но. В меню населення з’явилися гречаники, гречані пам­пушки з часником, гречані галушки з салом, вареники гречані з сиром, каші і бабки з гречаних крупів, леміш­ка, кваша та інші страви.

Із Середньої Азії через Астрахань козаки завозять вУкраїну шовковицю і кавуни. З Америки через Європу потрапляють до нас такі культури, як кукурудза, гарбу­зи, квасоля, стручковий перець.

Спочатку кукурудза з’явилась у Херсонській губернії, але згодом вона поширилась майже в усіх південних ра­йонах України.

В асортимент української кухні включаються страви з кукурудзи, яку використовують для харчування як від­варену, так і у вигляді крупів та борошна, з яких у ба­гатьох районах готують найрізноманітніші страви — ма­малигу, каші, бабку гуцульську, кулеші, лемішку, ма- лай, кукурудзянку.

Поява гарбузів розширює асортимент страв. Насе­лення починає варити гарбузові каші, готувати гарбуз тушкований, гарбуз із сметаною.

У цей самий період вводяться в харчування також страви із квасолі, спаржі, селери. Квасоля культивуєть­ся двох видів — лущильна (на зерно) й овочева (на зеле­ні стручки).

Поряд із солодким перцем, який використовується для приготування страв, вирощувався і гіркий як при­права.

У XVIII ст. в Україні поширюються посіви картоплі, яка швидко впроваджується в харчування населення. її починають широко використовувати для приготування перших і других страв.

Майже всі перші страви — борщі, юшки та інші — готують з цього часу з картоплею.

Широко починає використовуватись картопля для приготування других страв і в поєднанні з іншими про­дуктами — з м’ясом, грибами, сиром тощо.

Картоплю варять, смажать і печуть. Крім того, в цей період з неї роблять крохмаль і патоку, які дали можли­вість населенню виготовляти киселі і солодке тісто.

У цей же час в Україні з’являється шпинат, який ви­користовують для приготування зелених борщів і других страв — бабок та січеників.

Починають також вирощувати полуниці і суниці, які сприяють розширенню асортименту страв української кухні.

Поліпшенню якості українських страв сприяла поява на українських землях у XVIII ст. соняшнику, з якого почали добувати олію, та гірчиці — приправи до м’яс­них страв.

У XIX ст. в Україні з’являються помідори і баклажа­ни, що знайшли широке застосування в національній кухні.

Помідори використовуються для приготування холод­них закусок та інших страв. З помідорів виготовляють томат-пюре, який використовується при готуванні бор­щів і соусів.

З баклажанів почали готувати закуски (ікру, фар­шировані баклажани) та інші гарячі страви у смажено­му і тушкованому вигляді.

Значно розширили асортимент українських страв цу­крові буряки та виробництво цукру з XIX ст.

До цього часу населення України використовувало для приготування солодких страв і виробів з борошна в основному мед, оскільки тростинний цукор завозився з-за кордону в малій кількості і був дорогий та недоступ­ний більшості населення. Буряковий же цукор був на­багато дешевший, і його почали широко використовува­ти для приготування різних страв та напоїв.

Внаслідок цього розширився асортимент не тільки со­лодких страв, виробів із солодкого тіста, а й асортимент інших борошняних і круп’яних страв з цукром. В меню з’явилися різні бабки, солодкі каші тощо.

Значно розширився й асортимент напоїв. Почали готувати різні наливки, варенухи тощо.

Першими стравами щоденної їжі були зернові й ово­чеві, другими — м’ясні, молочні, рибні.

Українській кухні властиве приготування страв пе­реважно способом варіння і тушкування, меншою мі­рою — смаження і печіння, що зумовлено конструкцією української кухні.

Суттєвою частиною народної кухні були найдавніші за походженням не складні у приготуванні й високока­лорійні зернові каші. Вони виготовлялися з проса (пшо­няна, ячмінна), гречки, кукурудзи (кулеша, мамалига), ячменю (пенцак, зубці, путря), вівса, зрідка пшениці.

З цих крупів варили і рідкі страви: пшоняний куліш, ячний крупник, гречану лемішку, пшеничну або житню соломаху.

Борошняні варені страви, що попередньо піддавали­ся ферментації (бродінню), теж були здавна поширені в Україні. їх витоки можна знайти ще у давньоруській кухні. Це, зокрема, вівсяний кисіль (жур), житньо-гре­чана кваша.

Про деякі з цих страв згадується в «Енеїді» І. Кот­ляревського:

На закуску куліш і кашу,

Лемішку, зубці, путрю, квашу

І з маком медовий шулик.

В Україні готували затірку, галушки, локшину, ва­реники, варениці, в західній частині її — кльоцки, на По­ліссі — коми.

Вареники начиняли капустою, картоплею, сиром, гре­чаною кашею, маком, вареними і товченими сухофрук­тами, свіжими ягодами, а на Полтавщині — ще й варе­ною квасолею, часом перетертою з калиною, підсмаже­ним пшеничним борошном. Поширеною пісною начин­кою була урда, що утворювалася при кип’ятінні терто­го конопляного насіння. Вареники засмачували салом чи олією з цибулею, сметаною, ряжанкою.

Із печених страв найбільшу цінність мав хліб.

«Хліб — усьому голова», «Без хліба суха бесіда», «Рибка без хліба бридка» — ці та інші приказки оціню­ють величезну роль хліба у побутовій культурі. Хліб був не тільки їжею, він виконував і символічну функцію у багатьох обрядах. Хліб символізує гостинність, добро­бут, ним благословляли молодих на щасливе подружнє життя, вітали матір з новонародженим, бажаючи їм до­бробуту, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, впер­ше входили в нову хату.

Хліб мав велике значення і в аграрній магії.

З хлібом у гуцульських селах починали оранку (його зав’язували у хустку і клали на плуг), сівбу (буханець хліба клали у мішок з зерном).

Використовували переважно прісний хліб, а також хліб з домішками картоплі (бурченик, бурішник, ріпленик).

Хліб готували раз на тиждень, найчастіше в суботу. Цим займалися жінки, рідше дівчата. Виготовлення хлі­ба було своєрідним ритуалом. Не можна було пекти хліб у п’ятницю, тримати двері відчиненими при саджанні хліба у піч, позичати з дому хлібну діжку і лопату та ін.

Із тіста також готували перепічки, або підпалки. Пек­ли книші, пампушки з олією, пироги з капустою, греча­ною кашею, сиром, варениками і підсмаженими потру­хами, цибулею, горохом, квасолею, маком, гарбузом, ягодами і фруктами. Ці вироби, як і хліб, лише на вели­кі свята пекли з пшеничної муки, частіше з житньої.

В українській кухні особливе місце займають овоче­ві страви. Безумовно, найпопулярнішим і найулюблені­шим серед них був борщ. Існувало три різновиди стра­ви з цією назвою, та найпоширенішим був борщ з капус­тою і квашеним буряком, морквою, цибулею. У XIX ст. до борщу додавали вже картоплю. До складу борщу входить багато продуктів, які у своєму поєднанні дають приємний смаковий букет. Наприклад, до українського борщу з м’ясом входить 20 назв продуктів, селянсько­го — 18, київського — 20, полтавського з галушками — 18, чернігівського — 18, з потрухами — 16, бурякового з грибами—15, зеленого українського—18, з карася­ми — 17 і т. ін.

При приготуванні борщів овочі не тільки варять, але й деякі з них попередньо смажать (моркву, цибу­лю, корінь петрушки).

На півдні і сході України борщ найчастіше готували з квасолею. Заправляли його буряковим квасом, сиро­ваткою або сметаною. На свята варили борщ з м’ясом. А у піст клали у борщ суху рибу або гриби і заправляли його олією.

Навесні готували борщ зелений із щавлем, молодою зеленою кропивою, лободою, кропом, петрушкою, за­правляли яйцем і по можливості сметаною.

Дуже поширеною овочевою стравою був капусняк з квашеною капустою і пшоном. Борщ і капусняк готува­ли і щоденно, і на всі свята, і на родинні урочистості.

Мешканці України з давніх-давен готували різні на­пої: наливки, настоянки, запіканки, варенухи, тертухи, спотикачі, пиво, кваси тощо.

Стародавнім національним напоєм є мед, який готу­вали по-різному: домашній, старосвітський, межигірський, козацький тощо.

В Україні кажуть: «Гість у дім — радість в нім».

І кажуть щиро, бо, куди б ви не завітали, вам скрізь бу­дуть раді. На Волині почастують запашною домашньою ковбасою; на Черкащині пригостять рибою по-жашківськи або фірмовими м’ясними ласунами; на Поліссі досхочу пригостять лісовими дарами — напоями з журав­лини, калини, варениками з чорницями і смаженими гри­бами; гуцули нагодують найсмачнішим банушем або зразами з чорносливом та горіхами, яловичиною по-полонинськи або бабкою лісоруба; на Покутті — курячими пупами в сметані; на Буковині подадуть мамалигу з бринзою, начинку з кукурудзяної муки до борщу з цук­рового буряку; на Донбасі запропонують завиванець по-волноваськи, печеню по-мар’їнськи або фірмову стра­ву донецьких греків — чебуреки; на Поділлі — оладки з печінки або підволоські гречаники, а бойки неодмінно запропонують квасівку з грибами або цибульники…

Отже, харчування українців, як і інших народів, фор­мувалося залежно від природно-географічних умов і зу­мовлених ними напрямів у господарській діяльності.

Ознайомлення дітей з традиціями української націо­нальної кухні треба починати з другої молодшої групи. У дитячому садку слід ознайомити дітей з поняттям «ук­раїнська національна кухня», дати елементарні знання про українську їжу (відповідно до регіону).

Розповісти про страви (галушки, куліш, вареники, варениці, український борщ, бринза). Дати поняття про обрядову їжу: весільний коровай, калач, різдвяну кутю, Великодню паску і святе яйце). Вчити дітей використо­вувати ці знання у сюжетно-рольових іграх, в іграх-драматизаціях та ін.

Знайомлять дітей з українською кухнею переважно в повсякденному житті, а саме в сюжетно-рольових іг­рах, іграх-драматизаціях, під час спеціальних бесід, роз­повідей під час обіду та сніданку, на екскурсіях-оглядах на кухню, на город дитячого садка, при проведенні різ­них релігійних свят і обрядів, при створенні спеціаль­них ігрових ситуацій.

Наприклад, у сюжетно-рольовій грі «Сім’я» вихова­тель готує з дітьми українські страви — борщ червоний, галушки, вареники.

Також можна розповісти дітям, що колись наші ба­бусі завжди готували на обід своїй сім’ї червоний борщ, вареники, галушки; вони варили їжу в спеціальних гли­няних горщиках (якщо в групі є ці горщики, то вихова­тель використовує їх). Обід завжди був смачний.

Під час обіду, коли дітям подали, скажімо, пшенич­ну кашу, а вони її не хочуть їсти, то вихователь обов’язково розповідає про те, як колись козаки завжди їли цю кашу перед тим, як мали йти в похід.

У народі кажуть, що пшенична каша дає силу і здо­ров’я, а пшениця завжди оберігала козака від кулі, шаб­лі і злих духів.

В ознайомленні з оберегами-стравами вихователь мо­же залучити дітей до інсценізації свята «Святий вечір», яке імітують вихователі і діти старшої та підготовчої груп.

Можна також при ознайомленні дітей зі стравами ви­користовувати знання з природи. Діти вже добре зна­ють, які овочі висаджують на городі. Тут можна сказа­ти, що червоний буряк, моркву, капусту, петрушку з дав­ніх-давен клали в борщ. А називають його червоним тому, що готують з червоного буряка.

Рекомендуємо провести й заняття в ігровій формі з такої тематики: «До бабусі на обід», «Багатий стіл — багата родина», «Без хліба нема обіда», «Добре яйце* як крашене» та ін. Заняття супроводжуються розпові­данням легенд, переказами дідуся чи бабусі.

У старшій і підготовчій групах дітей ознайомлюють із стародавніми стравами: перепічками, книшами, бор­щем (його різновидами), капусняком, голубцями, юш­кою, мачанкою, лінивими пирогами, балабухами, душениною, шинкою, ковбасою, кишкою та ін.

Дають дітям поняття про обрядову їжу: коровай та калач весільні, святковий хліб («Василяник», «Василіє», «Васильок»), пояснюють, чому саме так його називали, розповідають також про символічну силу хліба.

Знайомлять дітей зі стравами на Різдвяну ніч. Це страви з рибою, грибами, борщ, каша, книші, вареники, відварені фрукти. Обов’язково вихователь звертає увагу дітей на той факт, що страв на Святий вечір має бути дванадцять. Знайомлять дітей зі стравами на Великдень: паска, крашанки, бабка; їх символічне значення.

Знайомство з українською національною кухнею обо­в’язково підкріплюється безпосередніми смаковими від­чуттями, про їжу не можна розповісти, її потрібно по­куштувати. Тому національний дошкільний заклад по­винен мати й національну українську кухню.

Смачні візитівки української кухні, або Чим пригощають у різних куточках країни?

Українці – одні з найбільш хлібосольних та гостинних народів. Вони вміють з приготування їжі та застілля зробити ціле свято – хочеться знову і знову куштувати ці страви, приїхати знову в щедрі краї або повторити це свято і національні страви у себе вдома. Безліч рецептів і різноманітність способів, як можна приготувати одну й ту ж страву, дозволяють кухні зберігати традиції і одночасно бути неповторною. Український борщ, наприклад, як символ української кухні – і той готується за настільки різноманітними рецептами, що в різних куточках світу він матиме свій незабутній смак.

Ми пропонуємо вам дегустаційну екскурсію різними регіонами України, яка розповість і покаже вам різноманітність і ситність українського столу і, можливо, надихне на створення своїх власних фірмових рецептів. Хочемо попередити: спокійніше наступна інформація сприймається не на голодний шлунок, тож підготуйтеся!

Північ України та ситність її страв

Північ та холод спонукають до споживання ситної та повноцінної їжі, саме так і готують в північних регіонах країни – смачно і поживно. У цих краях особливо добре росте картопля, і звичайно ж, це відбилося на специфіці й складових місцевої кухні.

Житомирщина: деруни

Полісся полюбляє оладки з натертої картоплі – вони ж деруни. У Коростені, що на Житомирщині, ця страва стала своєрідним брендом, тут навіть проводиться періодично Міжнародний фестиваль дерунів. Кухарі з усієї країни (та й не тільки) приїжджають сюди поділитися своїм мистецтвом, позмагатися і показати свої таланти в приготуванні цієї, здавалося б, нехитрої страви. На місці, де проходить цей фестиваль, навіть встановили пам’ятник дерунам. А в місцевих ресторанах ви можете спробувати все розмаїття цієї страви в будь-який час року, незалежно від фестивалю. У дерунів може бути начинка, традиційно нею стає сир. Деруни можуть бути протушковані у печі, а сьогодні особливо користуються попитом деруни з грибами, тертим сиром, м’ясом. І це дуже смачно!

Чернігівські пиріжки з калиною та печеня у горщиках

Чернігівська область щедро запропонує до вашого столу печеню – дивно смачну страву, яка готується та подається у глиняних горщиках. До її складу входить картопля, м’ясо, квашена капуста, інколи додають ще й інші складники – просто, смачно і апетитно. На солодке подають пиріжки з калиною – Чернігівщина щедра врожаями ягід.

Борщ на буряковому квасі та печеня по-сумськи

А на Сумщині печеня в горщиках готується вже за іншим рецептом. Його оригінальність в тому, що разом з картоплею в горщик укладається м’ясо і печінка. Додається болгарський перець, сир, сметана. У деяких варіаціях в рецепт входять гриби, квасоля, сметана. І кожен з них – незабутньо смачний.

Місцевий борщ готується зі свининою, основа – буряковий квас.

Котлети по-київськи

Столиця України готова нагодувати кожного жителя і гостя, на всі смаки і культури. В її ресторанах представлена ціла карта світу в меню. Але який же смачний традиційний, оригінальний рецепт чудових котлет по-київськи! У куряче філе, обсмажене у фритюрі, заздалегідь вкладається шматочок вершкового масла, зелень, зверху філе обмазують яйцем, панірують. І котлета соковита, смачна і корисна.

У столиці обов’язково знайдуться ресторани, які запропонують вам цю смачну традицію.

Південь України: рибне меню

В меню того чи іншого регіону зазвичай входять місцеві багатства, якими сповнений даний регіон: ягоди, риба, м’ясо, картопля та овочі. І це безпосередньо позначається на складі місцевої кухні. Південь України – це земля рибалок, у них є маса рецептів приготування того улову, який постачає їх море. Тому в місцевих ресторанах ви можете повністю насолодитися рибними днями у всіх варіаціях.

Одеса: легендарна риба-фіш та биточки з бичків

У пам’яті ще свіжі рядки про «шаланди, повні кефалі». Шкода, звичайно, що кефаль вже не так поширена в Одесі, як це було раніше, але бички – місцевий золотий фонд. Дуже вже смачні бички в’ялені до пива! Але і биточки, приготовані зі свіжих бичків, теж досить непогані – до того ж бички можна замінити кількою, навіть хамсою, рецепт від цього не постраждає. Риба подрібнюється, змішується з тістом, все смажиться в олії. Просто і швидко!

Ось риба-фіш вимагає більш серйозних витрат і зусиль. Тільки зняти шкірку, не пошкодивши її ніде – одне ціле мистецтво. Потім потрібно видалити всі кістки, звільнивши філе, подрібнити, нафарширувати отриману шкірку, запекти в духовці – і пальчики оближеш!

В одеських ресторанах кухарі справжні майстри в справі приготування риби-фіш, та й рибних страв загалом, тож, будете в Одесі, обов’язково таки переконайтеся у цьому самі. 🙂

Юшка по-миколаївськи

Миколаївська область дарує нам рецепт приготування консервів з риби – по-домашньому, з додаванням томатів. Варять юшку також з додаванням томатного соку або томатної пасти, а також зі сметаною. Для любителів гострого роблять соус: часник сильно подрібнити, перемішати з перцем та сіллю. Цей соус особливо добре йде до риби – подають разом з картоплею.

Баклажани по-херсонськи та «ікра заморська» – баклажанна

Багатий південь країни і овочами, а значить, і рецептами страв з них. Наприклад, баклажани по-херсонськи – досить гостра страва, яка може конкурувати зі стравами східної та азіатської кухні. Баклажани обсмажуються в маслі, з додаванням перцю – солодкого й гіркого, а також з яблучним оцтом .

Хто не полюбляє гострого – може посмакувати баклажанною ікрою. Зазвичай господині варять баклажани і перець, а ось місцеві кухарі їх запікають, і це зберігає аромат овочів.

Крим: татарські долма та лагман

Кримськотатарська кухня пропонує нам одну зі своїх найпопулярніших страв – лагман. Це перехідна ланка між першими стравами і другими – локшина, подана разом зі шматочками м’яса (зазвичай це яловичина), тушкованими в підливі, разом з овочами. Це дуже просто та неймовірно смачно! Традиційний рецепт передбачає приготування локшини за місцем, в самому ресторані. У побуті ж часто локшину використовують магазинну, що прискорює процес приготування страви.

Навесні популярна страва – долма. Саме навесні виноград дає соковите молоде листя, яке дуже гарно підходить для приготування цих маленьких голубців. І що за Крим без гігантських чебуреків!

Запорізький капусняк та млини

Ще Запорізька Січ славилася ситним капусняком, традиційно – зі свининою, адже вживання сала і свинини протиставлялося культурі «бусурман».

У Приазов’ї готуються цікаві млини – це зовсім не млинці і не оладки. Готуються вони з дріжджового тіста, яке розкочується дуже тонко, на нього викладається сирна начинка, в яку додано масло, і все це згортається в рулет. Виходить надзвичайно смачно!

Центральна Україна та багатство її кухні

Центр зберігає традиційні рецепти – у місцевих ресторанах ви зможете зануритися у смаки минулого, які зберігаються й по сьогоднішній день, і є своєрідною візитівкою країни.

Черкаський борщ з пампушками та часником

Борщ скрізь різний, і в цьому його принадність. У Черкаській області його готують наваристим, відповідно до традиційного розуміння страви. Обов’язково цей борщ супроводжують ароматні пишні пампушки і обов’язково з часником – тільки так можна оцінити в повній мірі смак цього борщу.

Кіровоградська область: м’ясні крученики та різноманіття вареників

Центральна Україна особливо любить вареники. Начинкою для вареників може бути практично все: картопля, м’ясо, гриби, капуста, печінка, ягоди. Крім цих начинок, наші бабусі змушені були іноді згадувати рецепт, який їх часто виручав – вареники «з таком». Для цього полегшеного в господарстві рецепта сало пересмажувалося з борошном, з цибулею на сковороді, ось і вся премудрість. Причому вареники бувають різних розмірів: щедра господиня радувала гостей варениками з кулак.
До м’ясних страв відносяться крученики – маленькі м’ясні рулетики, начинка в яких з фаршу, чорносливу з горіхами і паштету.

Полтава – місто галушок та пундиків

Усім відомий вислів «полтавська галушка» – він настільки вкорінився у свідомості багатьох українців, що крім популярної місцевої страви так, по асоціації, стали називатися і самі жителі Полтавщини. Якщо вам принесуть страву, де у вашій тарілці зі смачним супом плавають варені маленькі шматочки тіста, схожі на галушки, не вірте тому, що це і є галушки. Справжні галушки зовсім не схожі на такі: вони з начинкою і набагато смачніші, ніж просто тісто. Щоб переконатися самому в цьому, варто приїхати на Полтавський щорічний фестиваль галушок. Ну а хто не зможе приділити час для цього святково-смачного заходу, зможе насолодитися стравою в місцевих ресторанах.

А пундики – це коржики з тіста, яке замішується на кефірі з яйцем, і смажаться вони на сковороді. Пундики бувають солоні – з цибулею, а бувають солодкі – всередині мак. Макові коржики також готуються на Маковея, їх подають з медом.

Дніпропетровська область: форшмак та фірмова юшка

Дніпропетровськ подібний Одесі в своєму ставленні до рибі – так само любить її. Тут готують фірмову, практично, хрестоматійну єврейську страву – форшмак. Вона готується з вимоченого в воді з додаванням оцту оселедця (можна брати молоко, щоб не менше добре вимочити рибу). Далі філе перемелюється, змішується з вареною картоплею, прикрашається яйцем або зеленою цибулею.

А з свіжовиловленої в Дніпрі риби місцеві кухарі швидко приготують юшку по-дніпровськи – подається з леком. Для такої юшки підходить сом або короп. Готується юшка як завжди, а її особливість – в приправі: нею стає лек – часник, перетертий з сіллю, з додаванням жирного рибного бульйону. Цією приправою можна поливати рибу або просто додати в юшку, кому як подобається.

Вінницька область: бігос та фляки

Територіальне сусідство з Польщею відбилося і на кухні – так, у багатьох регіонах прижилися польські страви. Наприклад, Вінниччина прихистила у себе польський рецепт бігосу – це друга страва, готується з кислої тушкованої капусти, з м’ясом та грибами. М’ясо обов’язково повинно бути змішане, різних сортів, як для солянки: свинина, копченості, яловичина, ковбаски. Причому, чим більше – тим смачніше!

Також Польща залишила Україні рецепт фляка – це суп з яловичого рубця. Його приправляють корінням, сиром, спеціями. Крім Вінниччини, його люблять також і на Галичині.

Східна Україна та різноманіття її кухні

Характерною особливість кухні Східної України є прагнення до ситності й вагомості. Це і зрозуміло – адже тут живуть шахтарі. А фізична праця виснажує і вимагає ґрунтовної підзарядки добрячим обідом.

Голяшка по-донбаськи. Окрошка

Голяшка готується в духовці, причому досить довго, кілька годин, при температурі 190-180 градусів. Для цієї страви потрібно взяти задню частину свинячої ноги. Вона гарненько натирається спеціями і сіллю, запікається у фользі або в тісті – на розсуд господині.

Також кухарям Донбасу відомі близько 50 рецептів варіантів окрошки. Тому в кожній родині окрошка, подібно борщу, матиме свій смак і традиції. Готується вона на квасі, сироватці, іноді береться мінеральна вода. У готову окрошку кладеться сметана – і так страва стає ще смачніше.

Рулет м’ясний по-луганськи

Ця страва дуже поживна і оригінальна сама по собі . На шматку полотна розкладається фарш з яловичини і свинини, на нього зверху укладається омлет і велика варена морква. Щільно згортається, полотно зав’язується і все це варять у воді, яку попередньо підсолюють. Полотно знімають, отриманий рулет охолоджують і ріжуть порційно. Начинка може бути різною, на розсуд господині.

Харківська область: борщ по-слобожанськи та гречаники

І знову український борщ у всій його красі, а головне – різноманітності. В борщ слобожанський, справжній, додають квасолю, і найсмачніше – м’ясні фрикадельки. Фрикадельки зазвичай готуються з яловичини. На друге зазвичай подають гречаники – це м’ясні тефтелі (з гречкою), у них іноді додають гриби.

Західна Україна. Ситно, смачно і багато!

Західна Україна славиться своїм неймовірно багатим набором кулінарних рецептів і традицій. Поляки, угорці, лемки, гуцули – кожен додав свою лепту в меню цього регіону. У ньому існують страви, яких ви не тільки не куштували, але і, що ймовірно, не підозрювали про їх існування. Отже, дізнавайтеся нове й беріть на замітку!

Прикарпаття: банош та грибна юшка

Бануш, банош – все це різне звучання однієї страви. Готується густа каша, для якої береться кукурудзяна крупа, найкраще на відкритому вогні, приправляється сметаною, а смачніше – вершками. Подається разом з обсмаженою беконом, з бринзою.

Оскільки Карпати багаті білими грибами, звичайно ж на Буковині, Закарпатті та Прикарпатті варять чудову грибну юшку, в яку кладуть сметану.

Буковина: чинахи, мамалига та бринза

Чинахи – це традиційне буковинське блюдо, схоже на печеню. Викладається шарами картопля, квасоля, копчені реберця, прожарені з цибулею. Все це заливається водою, тушкується в горщику.

Чернівецька область знає рецепт дуже смачної домашньої бринзи – робиться вона з овечого молока. Там же можна спробувати традиційну гуцульську мамалигу – кукурудзяну кашу. Зазвичай, відповідно до традиційного рецепту, каша вариться не на воді, а на овечому молоці, куди щедро додається масло. Коли мамалига застигає, гуцули можуть вживати її замість звичайного хліба.

Закарпатські завиванці та бограч

Бограч – страва з угорської кухні. М’ясо для нього має бути обов’язково трьох видів. Отже, береться гуляш. Традиційно все вариться у казані, приправляється корінням, травами Карпат, мадярською паприкою.

М’ясні рулети на Закарпатті називають завиванці – вони бувають великі і маленькі. Для маленьких завиванців, по-ужгородськи, беруть тоненькі шматки яловичини, на них викладається суміш дрібно порізаних варених яєць, шпику, солоного огірка, тертої картоплі (сирої, не варити). Рулетик скручується, скріплюється ниткою, потім обсмажується та тушкується.

Мазурики по-волинськи та поліські вергуни

Мазурики? Це теж страва? Виявляється, так – переконує нас Волинська область. На Західній Україні дуже багато різних рецептів домашніх ковбас і ковбасок. А мазурики по-волинськи – такі маленькі домашні ковбаси з індички, всередині яких вершкове масло, сир.

І дуже рекомендуємо спробувати, якщо будете в цих краях, поліські вергуни – це дуже ніжні і дуже смачні вироби з тіста, просмажені в олії.

Львівська область: легендарній галицький сирник та ніжні штрудлі

Загадкова назва штрудлі – це неймовірно смачна страва, яку особливо вміють готувати у Львові. Це пречудовий віденський рулет, який може бути з сиром, беконом – солоний, або з сиром, яблуками – солодкий. У будь-якому випадку він гідний вашої уваги!

Невже галицький сирник так не схожий на будь-який інший? Та це просто кулінарний шедевр! Цілий ритуал становить лише приготування сирної маси, яка потім викладається обережно і красиво в сирне тісто. Після цього ритуалу сирник повинен відлежатися в холодильнику не менше доби. Тому простіше не готувати його самому, ризикуючи пропустити важливий крок, а просто сходити до одного з ресторанів Львова і отримати задоволення від шедевра, приготованого майстром.

Рівненська область: картопляники та мацик

Мациком на Рівненщині називається в’ялене м’ясо в кендюхах (це вичинений свинячий шлунок). Назва страви походить від технології приготування, адже готуючи цю страву «мацають» її доволі багато. Ми ж пам’ятаємо, що Західна Україна вміє і любить готувати домашні ковбаси.

Крім ковбас, на Рівненщині можна смачно насититися і картопляниками (або ж зразами). З пом’ятої картоплі готується тісто, в яке потім викладаються різні начинки: гриби, м’ясо, яйце з цибулею. Весь цей своєрідний пиріг обсмажується на сковороді.

Тернопільська область: мачанка та куліш

І знову незрозуміла назва – мачанка, що це? Густий суп з м’ясом, такий улюблений лемками, з засмажкою з борошна і цибулі, з додаванням меленого солодкого перцю. Особливо смачно його готують на Тернопільщині. Мачанка може бути грибна, з ложечкою (а ще краще – більше) сметани. Гриби можна дрібно нарізати, і тоді це буде відмінний соус, який можна подавати до вареників.

На перше варто попросити наваристу кулешу – пшоно зі шкварками, це смачно!

Хмельницька область: різномаїття ковбас, м’ясних рулетів та відер

Відер? Відповідь на питання, що це, знають в Хмелницькій області. І виявляється, що це картопляна ковбаса. Свинячі кишки начиняються сирою натертою картоплею, зверху рясно змащують смальцем і все це запікають в печі.

Хмельниччина смачно нагодує вас дивовижними м’ясними ковбасами і рулетами. Вони запікаються до апетитної рум’яної скоринки. На стіл подаються разом з різноманітними гарнірами.

Дізнавшись стільки цікавого про смачне, вам напевно захочеться особисто спробувати всі ці чудеса, а не тільки читати. І зробити це нескладно – головне бажання, так що плануємо туристично-гастрономічний маршрут і в дорогу, насолоджуватися смаковим різноманіттям української кухні.

За матеріалами igotoworld.com.